Агія Загребельська: ЄДЕБО у комп’ютерному рабстві

Агія Загребельська: ЄДЕБО у комп’ютерному рабстві

Оператор ЄДЕБО ДП «Інфоресурс» у заручниках у приватних суб’єктів, яким ВНЗ забезпечують прибуток

 Автор: Агія Загребельська, Державний уповноважений Антимонопольного комітету України.

Кожен з нас сьогодні, в цю хвилину, в цю секунду будує майбутнє. Майбутнє в якому буде жити наше найдорожче – наші діти. Сьогодні – немовлята, а вже завтра – школярі, студенти. Післязавтра – хтось з них стане власником своєї справи… Всі батьки мріють про щасливе майбутнє для своїх дітей.

Перша сходинка у доросле життя будівників прийдешнього – студентів та школярів – вступ та навчання у вишах. Будівники прийдешнього закладають перший камінь будущини коли вперше приймають важливе та доленосне для свого подальшого життя рішення – яку професію опанувати?

Саме стаючи споживачем освітніх послуг, студентство, фактично вперше у дорослому житті, натрапляє на непростий механізм системи освіти, що складається з безлічі компонентів й у якому навіть маленький «гвинтик» може скоротити в рази віру наших дітей у державу та в майбутнє.

Ім’я цьому «гвинтику» – Єдина державна електронна база з питань освіти.

Й питання функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти варте того, щоб про нього, про цей «гвинтик», повідомити широкий загал, бо неякісний малий «гвинтик» може обернути на руїну весь механізм.

Що ж ми на разі маємо у реальному житті? А маємо таке:

13 липня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України № 752 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО). Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти та науки України, а технічним адміністратором ЄДЕБО є ДП «Інфоресурс», яке забезпечує формування та функціонування ЄДЕБО.

Отже, ДП «Інфоресурс» разом з Міністерством освіти та науки України мають забезпечувати реалізацію чудового рішення, а виконувати його мають навчальні заклади, студенти та їхні батьки. Й що ж мало б зробити ДП «Інфоресурс», щоб впровадити «в життя» Єдину державну електронну базу з питань освіти?

Звичайно ж: відшукати, підібрати, обрати тих, хто стане розробником програмного забезпечення задля функціонування зазначеної бази. Знайти такого суб’єкта господарської діяльності, застосувавши простий та ефективний механізм – прозорий конкурс на недискримінаційних умовах.

Й на практиці вийшло все назворот здоровому глузду…

Держава не передбачила коштів для фінансування розробки, впровадження та ведення ЄДЕБО. Усі відповідні заходи повинні були б бути здійснені виключно за кошти ДП «Інфоресурс», отримані в результаті його фінансово-господарської діяльності. Однак, ДП «Інфоресурс» вирішила проблему з фінансуванням неординарно (точніше йому допомогли «добрі люди» її вирішити).

4 липня 2011 (за 9 днів до прийняття Кабінетом Міністрів України Положення про нашу базу) до ДП «Інфоресурс» звернулись компанії ТОВ «Градінвестбуд» та ТОВ «Аркстиль» з пропозицією щодо тестового використання програмного забезпечення, потрібного для впровадження цієї чудової ідеї. Компанії прожогом звертаються до ДП «Інфоресурс», й, як справжні волонтери-патріоти, пропонують неймовірну вартість користування: ОДНА ГРИВНЯ (правда на рік). Питання вирішено… Хто ж ще таку ціну запропонує.

А держава що? А державі й не треба на всі боки міркувати – в цей же день підписує субліцензійні договори з компаніями, приймає програмне забезпечення в тестове користування на рік. Ну, щоб потім-потім-потім прийняти рішення, щодо необхідності користування цим програмним забезпеченням в майбутньому.

Аналогічна картинка сталась й з ТОВ «СОФТВЕР ПРОПЕРТІ». 1 вересня 2011 року «СОФТВЕР ПРОПЕРТІ» пропонує своє програмне забезпечення (для забезпечення інших потреб бази – комп’ютерну програму «авторизоване робоче місце оператора навчального закладу»).

2 вересня 2011 на таких самих умовах, як і з «Градінвестбуд» та «Аркстиль», але не на рік, а до 4 січня 2012, з «СОФТВЕР ПРОПЕРТІ» укладається договір про тестове використання програми за ОДНУ ГРИВНЮ.

Минув рік. Й ось тут починається найцікавіше.

«Волонтери» розчиняються – бізнесмени з’являються. Пропозиція використання бази не в тестовому режимі. Комісія. Перевірка. Все чудово. Договір. Чи з’являється в когось думка, а скільки це взагалі-то повинно коштувати? А чи є запропонована вартість ринковою?

За рік до цього, ми могли насолоджуватись спокусливою вартістю в ОДНУ ГРИВНЮ, то на разі констатуємо вже зовсім інше…

Першоквітневі жарти. Символічно, але договори були підписані 1 та 2 квітня 2012 року. З біса захопливо – база працює, інформація продовжує вноситься, грошенята сплачуються, всім чудово… всім, окрім держави, навчальних закладів, студентів та їх батьків. Й хто у цьому жарті сміється? Кожен рік кожен студент, сплачуючи за навчання, фактично сплачує за користування ЄДЕБО – 1,8 грн. за кожного студента. А скільки-скільки в нас студентів? Отож…

2012-2014 роки: навчальні заклади сплатили ДП «Інфоресурс» вартість послуг з підключення до ЄДЕБО біля 4,5 млн. грн. Значна частина з цієї суми – оплата за ліцензії (роялті).

2012-2014 роки: за підтримання доступу до ЄДЕБО навчальні заклади сплатили ДП майже 14 млн. грн. Левова частка суми полилася до гаманця приватних суб’єктів. Майже 95% вартості послуги, що надається ДП «Інфоресурс» навчальним закладам з підключення до бази, складає роялті…

Перше листопада 2013 року: один з авторів вищезазначених програм – Литвиненко Олександр Костянтинович – звертається до ДП «Інфоресурс» з листом, у якому повідомляє, що він набув виключних майнових прав на зазначені комп’ютерні програми та пропонує державному підприємству укласти з ним ліцензійні договори на їх використання.

Як так вийшло? Питаннячко… З’ясовується: Литвиненко О.К., Первак О.І. та Кудикін М.А. створили «в порядку ініціативної розробки» зазначені комп’ютерні програми.

24 червня 2011 автори уклали відповідний договір з Компанією Songhurst Management Limited (Віргінські острови), за яким передали Компанії SML виключні майнові права на ці програми.

За тиждень (тобто 1 липня 2011 р.) Компанія SML передає виключні майнові права на ці програми іншій компанії – CHAPOVALAN ENTERPRISES LIMITED (республіка Кіпр).

Компанія CEL не барилася й у той же день передає ці програмні продукти нашим трьом ТОВ. Тим самим… що програмні продукти лише за ОДНУ ГРИВНЮ… та з передачею невиключних майнових прав на ДП «Інфоресурс»…

Минає рік, минає другий… 16 листопада 2013 р.: компанія Songhurst Management Limited знов укладає договір з Литвиненко О.К. та передає йому виключні майнові права на комп’ютерні програми. А далі ви все знаєте: на підставі договору…

Сюрреалізм? Аби ж то… Реальність наших днів: програмне забезпечення бази, яка зберігає в собі всю інформацію про всіх надавачів та отримувачів освітніх послуг, жваво совгається між ТОВ, офшорними компаніями, фізичними особами, а держава про це дізнається вже по факту: з листів – пропозицій нового «власника» укласти договір вже з ним. Так і було…

А що робить ДП? А нічого, точніше майже нічого. 29 листопада 2013 р. ДП розриває договори з ТОВ та на таких самих умовах укладає їх з Литвиненко О.К… Реалії життя, панове.

Революція гідності… Литвиненко О.К. «повернув собі» майнові права на базу саме напередодні Революції гідності. Договори переукладені. Гроші платяться. І знов ніби всім добре, окрім українських студентів, їхніх батьків і навчальних закладів.

Зміна керівництва держави. Міністерство освіти і науки України не виключення.

Травень 2015 року: на виконання наказу МОН «Про проведення комплексного обстеження ІТ-інфраструктури та автоматизованих систем» ТОВ «Міратех Корпорація» провело аудит Єдиної бази у якому зазначено, що:

«…Договорами з ліцензіарами обумовлено, що права самостійно модифікувати код у ДП «Інфоресурс» немає. Можливості залучити треті сторони до доопрацювання комп’ютерних програм у ДП «Інфоресурс» юридично не має, оскільки в деяких договорах за це передбачені штрафні санкції»…

Отака «спадщина» залишилась керівництву Міністерства та державного підприємства від «папєрєдніків»…

Програмне забезпечення вимагає доопрацювання – старе не забезпечує виконання всіх необхідних функцій. 25 березня 2015 року: ДП письмово звертається до Литвиненка О.К. з проханням повідомити про можливість здійснення доопрацювання програми безпосередньо ДП. На що отримує відповідь від нього, що він не дає ДП «Інфоресурс» право на самостійне та/або із залученням третіх осіб доопрацювання програмного забезпечення.

17 квітня 2015 року: ДП знов звертається до Литвиненка та повідомляє про факт внесення змін до технічних вимог, одночасно запитуючи про очікуваний розмір винагороди за користування доопрацюваннями. На що отримує відповідь – 1,5 млн. грн. та 500 тис. грн.

7 травня 2015 року: МОН письмово повідомляє ДП «Інфоресурс» про необхідність залучення Литвиненка О.К. до доопрацювання комп’ютерної програми шляхом виплати винагороди за користування доопрацюванням та застосування при цьому переговорних процедур.

8 червня 2015 року: ДП «Інфоресурс» оприлюднює на веб-порталі державних закупівель «Річний план закупівель на 2015 рік». У Річному плані передбачено переговорну процедуру закупівлі послуг щодо доопрацювання програмного забезпечення. Зрозуміло, що переговори планується проводити саме з Литвиненком О.К.

02 липня 2015 року: директор ДП «Інфоресурс» письмово інформує комітет з конкурсних торгів про те, що у державного підприємства відсутні можливості самостійного доопрацювання програмних продуктів, що забезпечують функціонування ЄДЕБО.

3 липня 2015 року: ДП «Інфоресурс» отримує ще один лист Міністерства освіти і науки України, в якому зазначено, що «…використання стороннього програмного забезпечення з метою виконання ЄДЕБО функцій, визначених наказами МОН…, несе суттєві ризики щодо злагодженої, ефективної та безперебійної роботи бази, що може призвести до втрати відомостей та даних».

Завіса…

Напевно все йшло б собі далі: ДП у заручниках приватних суб’єктів, студенти, батьки та навчальні заклади забезпечують стабільний прибуток вже не ТОВ, а Литвиненку… Однак…

Після публікації оголошення про закупівлю послуг, до ДП звертається ПАТ «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» з пропозицією здійснити таке доопрацювання. За наслідком цього звернення, ДП замовляє науково-правову експертизу в Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Червень 2015 року: НДІІВ надає висновок «… що ДП «Інфоресурс» має право здійснити закупівлю послуг з використання доопрацювань комп’ютерної програми «Комп’ютерний програмний комплекс «База даних з питань освіти» виключно у Литвиненка О.К., застосовуючи при цьому переговорну процедуру закупівлі».

9 липня 2015 року: до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель звертається ПрАТ «Науково–дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» щодо порушення ДП «Інфоресурс» порядку проведення переговорної процедури закупівлі.

20 серпня 2015 року: Колегія АМКУ виносить рішення зобов’язати Державне підприємство «Інфоресурс» відмінити переговорну процедуру закупівлі.

11 серпня 2015 року: Рахункова палата затверджує звіт про результати аналізу формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою.

Зокрема, у звіті зазначається: «Встановлено, що ДП «Інфоресурс» всупереч законодавству та статутним документам про свою діяльність не створено інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдина державна електронна база з питань освіти»… При цьому, як встановлено Рахунковою палатою, лише КНЕУ протягом 2013-2015 років за різними договорами між КНЕУ та ДП «Інфоресурс» на виконання низки послуг з обслуговування ЄДЕБО сплачено 1 194 385,75 грн. За цей же час між КНУ ім. Шевченка та ДП «Інфоресурс» укладено договори на суму 1 965 117,6 грн.

Серед шляхів до визволення від «комп’ютерного рабства» варіантів не багато, а, фактично, один – розробити з чистого аркушу своє, сплативши знову за розробку, за перенесення, за впровадження, встановити нове програмне забезпечення у всіх навчальних закладах. Є ще один шлях – викупити програмне забезпечення Єдиної бази у Литвиненка О.К.

Чи просто домовитись в такій ситуації? Звісно, що непросто. Свіжі спогади про реєстри Мінюсту, укріплена та захищена купою норм та технічних «запобіжників» схема, яка вимальовує жахливі картини колапсу діяльності навчального закладу без доступу до ЄДЕБО.

Саме у такій ситуації 18 лютого 2016 року Прем’єр-міністр України доручає Міністру освіти і науки України у десятиденний термін з’ясувати ситуацію з ЄДЕБО.

29 лютого 2016 року: Антимонопольний комітет України звертається до Кабінету Міністрів України щодо вирішення проблемного питання функціонування ЄДЕБО.

2016 рік… Держава проводить перемовини, намагаючись розплутати схеми, залишені їй у спадщину… Комітет продовжує проводити власні дослідження. По крихтах збирає інформацію про те, що ж відбувалось насправді? Хто та «за що» «допоміг» конкуренції покинути зазначену сферу?

Накопиченого на сьогодні масиву інформації достатньо для того, щоб впевнено говорити про необхідність погляду на ці події крізь призму кримінального кодексу.

2016 рік… Учора підписала звернення до Міністерства внутрішніх справ України, в якому детально описано хронологію всіх подій, обставин цього сюрру. Ми додали всі необхідні документи…

Тепер я можу побажати тільки сили, професіоналізму, принциповості та неупередженості правоохоронцям. Нехай вони виносять свій вердикт по ситуації навколо ЄДЕБО, вердикти щодо людей, компаній, посадових осіб.

Щодо тих, хто зробив державу, навчальні заклади, всіх студентів України та їх батьків заручниками приватних компаній й приватних осіб.

Від нас саме зараз залежить майбутнє Післязавтра.

Те, що буде в майбутньому – наша відповідальність сьогодні.

osvita.ua