Аналіз частково реалізованного плану Квіта з розвалення системи вищої освіти (частина 4)

На чому зосереджувався Квіт, розвалюючи систему освіти?

Квит 1515151

Зупинимося на декількох реалізованих Квітом, на щастя не в повному обсязі за «браком його часу», підпрограм загальної програми руйнування системи вищої освіти в Україні.

Ми уже писали детально про те, що «завівши» в міністерство та університети наближених до себе осіб, Квіт намагався вирішувати не нагальні проблеми вищої освіти, чи проблеми окремих університетів, а свої власні, меркантильні. Не відставала від свого шефа і його найближча помічниця Совсун. Від її експериментів над вищою освітою застогнала вся держава: від ручного розподілу місць державного замовлення – до скандалу навколо ХНУРЕ.

Кивтуня и совсуня

Усюди, де Квіт і Совсун розставили свої непрофесійні кадри за принципом особистої відданості, виникли дуже серйозні проблеми. Зрештою, вони підбирали їх за власною подобою, тому дивуватися тут нічому. Ця пара просто не могла наблизити до себе людей, хоч трошки фаховіших.

А в Національному авіаційному університеті наслідки їх «кадрової політики» досягли апогею. За кілька місяців вони практично повністю паралізували діяльність одного з топових університетів держави.

Достойне місце у «творіннях» Квіта знайшов підрив авторитету педагогів. Він керувався тим, що реалізуючи кадрове питання закріплення на керівних посадах «сміття суспільства», відбувався ефект доміно підсилювальний фінансовим ударом. Матеріальна винагорода педагога і науковця є віддзеркаленням соціального статусу людини. Тому штучне суспільне приниження цих категорій породжує факт принизливого ставлення до них  студентів в основній масі. Студенти починають презирливо ставитися до викладачів-жебраків, вважаючи їх невдахами. Це нівелює процес передачі знань, набуває ефективності, близької до нульової позначки.

За два роки свого «панування» у кріслі міністра Квіт зовсім не намагався підняти зарплату вчителям і викладачам. У 2014-2015 роках не ініціював індексацію, був байдужим до затримок зарплати. «Учитывая обвал гривны и снижение роста ВВП, он фактически обнулил доходы сотрудников сферы образования». За такі гріхи міністр будь якої європейської країни миттєво пішов би геть. Але не Квіт, який хизувався цим, як здобутком. Маже й так, як що мова йде про руйнацію освіти та жебраків-викладачів.

«…Планируется уменьшение финансирования образования с 10% до 7% от ВВП. Таким образом, в 2016 году сокращение ассигнований на образование составит 30%. Из этого следует, что нашу систему в ближайшем будущем ждут глобальные сокращения: и человеческие, и институциональные», – подчеркнула директор Центра экспертизы образовательных реформ Людмила Ващенко. (Golos.Ua в удобных форматах:Facebook,ВКонтакте,Одноклассники.)

Чого варті вислови Квіта “Та нічого, кілька тисяч звільниться професорів, не вмруть” (http://kraina.name/articles/politika/142132-sergiykvitvtrativpidtrimkublokubpp/). Квіт не виявив занепокоєння з приводу реального звільнення тисяч і тисяч професорів. Можливо, не вмруть йдеться у статті, а можливо і навпаки. Бо як інакше може відреагувати людина поважного віку на звільнення з роботи. Особливо тоді, коли провокують та ініціюють такі звільнення реальні неуки, які керують українською освітою та наукою.

248eb2f6ffce4d56eeb6d9a96d65bf86c6af762a

В статті зазанчалося, що перші промахи і помилки списувалися на випадкові прорахунки «молодої команди», їх вперта «тавтологія» протягом першого року починала насторожувати, а за результати «прогресивного менеджменту» другого року виявили не просто помилки, а системне і свідоме нищення С.Квітом української освіти і науки, і не останне місце у цьому нелюдському плані займає підрив авторитету педагогів. Словом війна Квіта з учителями та викладачами пенсійного віку виявила вражаючу цинічність.

Розпіарений Закон «Про вищу освіту», як виявилося згодом,  виконав роль «фігового листочка», який прикривав управлінську срамоту Квіта.

Ще одним концептом, яким озброївся Квіт, щоб розвалити систему освіти, є бюрократизація навчального процесу. Його загальну ідею можна проілюструвати давньою армійською мудрістю, яку добре засвоїв Квіт під час «блатної» служби в спортроті: «щоб солдату в голову не приходили нестатутні думки, він повинен бути постійно зайнятий; не важливо чим, головне – зайнятий». Щоб у головах педагогів не з’явились розумні, але «нестатутні» думки, вони теж повинні бути постійно зайняті будь-якою порожньою і тупою роботою. Оскільки фарбувати траву в середовищі викладачів якось не прийнято, потрібно винайти аналог «фарбування трави» для професури.

Аналогом такого «фарбування трави» у ВНЗ може бути заповнення незліченних і нікому не потрібних форм та звітів. Щороку треба міняти форми основних документів, щоб усю документацію треба було переробляти заново. Але педагоги (особливо радянського гарту) – люди противні, вперті та стійкі. Навіть ув безглуздому ділі вони запросто можуть знайти творчу складову. Щоб виключити цю можливість, необхідно в документообіг ввести елемент авральності: близько 30% всіх паперів слід вимагати надати «терміново», «на завтра», а ще краще – «на вчора».

Ілюстрацією цього ідіотизмі від Квіта-Совсун є нинішні акценти в роботі викладачів НАУ. Не вірите? Запитайте.

Наступним елементом, який  Квіт застосовував при руйнуванні системи освіти є лібералізація навчального процесу

Основна її ідея полягає в тому, щоб виключити з навчального процесу примус та насильство як невідємний елемент засвоєння матеріалу. Саме насильство є невід’ємним елементом будь-якого ефективного освітнього процесу. Відсутність насильства різко знижує ефективність навчання. Давайте згадаємо старі фільми з Брюсом Лі і Ван Даммом, або вчителя «Білий лотос» з кінофільму-гротеску «Убити Білла 2». Пам’ятаєте, як там учителі навчали своїх учнів? Результату був – ого-гo! Для зниження якості освіти необхідно максимально лібералізувати навчальний процес. Людина – істота лінива (студент – особливо), тому студенту, що вирвався з-під контролю школи і батьків, і не потрапив в іншу систему контролю, буде явно не до навчання.

12931229_517873585051649_1201994547134263242_n

Конкретні дії. Вільне (хай не de jure, але de facto) відвідування лекцій, вибір студентами педагогів, необмежену кількість перездач іспитів і заліків, мінімальне відрахування (в ідеалі – взагалі позбутися явища відрахування) студентів. Побільше капусників, КВНів, конкурсів краси і т.п. Це загравання зі студентом, молодою людиною, яка ще потребує педагогічної корекції, безумовно призводить до зниження якості освіти.

Для того, щоб максимально приховати реальні завдання та цілі «реформування», Квіт вдається до такого хитрого методу, як маскування. В чому полягає ідея маскування. Щоб програма руйнування освіти не зустріла опору громадськості, її необхідно замаскувати. Брехати треба по-крупному. Соціальна психологія стверджує: чим жахливіший обман – тим легше в нього повірять. Люди схильні думати, що їх можуть обдурити погані люди (вороги) тишком-нишком і по дрібницях, але мало хто готовий повірити, що їх обманюють хороші люди (свої), нахабно і по-крупному.

105227_main

Конкретні дії. По-перше, в ЗМІ необхідно створювати безперервний інформаційний шум про модернізацію, інновації, «болонізації» і т.п. Для цього можна успіхи окремих особистостей (перемоги на олімпіадах, конкурсах тощо) видавати за успіхи системи в цілому. По-друге, необхідно відволікати увагу громадськості на другорядні питання. Для цього періодично слід розпочинати безглузді реформи: міняти 5-бальну систему оцінок на 10- або 20-бальну, міняти кількість років навчання то з 4 на 5, то з 5 на 4; спочатку вводити, а потім скасовувати бакалаврат, магістратуру, профільне навчання і т.п .; пропонувати скорочувати або подовжувати (незадоволені в будь-якому випадку знайдуться) літні канікули і т.п. Нехай у боротьбі проти другорядних нововведень активна частина педагогів утилізує і розпилює свою протестну енергію.

Усі ці методики і застосовував Квіт протягом двох років свого міністрування. Результатом його «реформ» стала не просто їх відсутність, а реальне руйнування системи освіти в державі за допомогою розкритого механізму.