Леонід Булава
У цьому році бачимо певний тектонічний зсув у структурі закладів вищої освіти: в одних — «перебір», в інших — великий «недобір» студентів. Десь з об’єктивних, а десь — із дуже й дуже суб’єктивних причин. Це і є основою середньотермінової політики: зменшити кількість внз (бо такі реалії економічної ситуації й вимоги міжнародних спонсорів); змусити їх десь до поглинання сильнішими, десь доводячи до банкрутства.
Тільки ЯК і ДЛЯ ЧОГО потрібне злиття, до якого закликає керівництво МОН, якщо в місті 5 внз: медичний, будівельний, сільськогосподарський, педагогічний і торгівельний?
Можливо, слід відверто говорити про зменшення кількості студентів і викладачів у цих внз (як це було в 1950-1960-х роках) і вольове позбавлення цих внз маси непрофільних спеціальностей? У будь-якому випадкові потрібен державницький підхід: або вже командно-адміністративний, або ліберальний, або якийсь інший, але більш визначений. Нинішній же підхід має багато стихійності, не дуже зрозумілий учасникам освітнього процесу й має типового українського «як небудь вирішимо проблеми по ходу їх поступання».
https://www.facebook.com/groups/261451893969652/permalink/1014365898678244/
