Повертаючить до надруковоного: “Мене, чесно кажучи, взагалі не хвилює як складеться подальше життя і кар’єра Квіта. Мене більше турбує, якою завтра буде освіта в Україні, чи можна буде дати гідну освіту дітям у школі та виші?», так написано у одній із статей, ще у лютому 2016 року.

Логічна відставка Квіта – це питання державної безпеки і майбутнього України. Квіт провалив реформи, бо не знав, що це таке, з якого боку до них підійти.

На сьогодні вже постають питання, які потребують широкого обговорення і донесення до майбутнього Міністра (за матеріалами ФБ).

1. Стратегічне бачення майбутнього системи вищої освіти в Україні.
2. Першочергові стратегічні завдання реформи вищої освіти.
3. Реформування (кардинальне) самого Міністерства освіти і науки.
4. Відмова від вибіркового та неправомірного втручання в життя окремих вищих навчальних закладів.
5. Реальна співпраця з освітніми експертами – справжніми(!!!).
6. Перегляд окремих положень Закону “Про вищу освіту”, зокрема положення розділу V, які стосуються суб’єктів системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти.
7. Реальна автономія вищих навчальних закладів.
8. Скасування нового порядку присвоєння вчених звань.

Вважаємо, що початок дискусії, у після-КВІТівській Україні, розпочався!