«РЕФОРМИ РОБЛЯТЬ НЕ ОСВІТНІ НАЧАЛЬНИКИ, А ВЧИТЕЛІ ТА КЕРІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ».

«… ДА И КОМУ В МОСКВЕ НЕ ЗАЖИМАЛИ РТЫ ОБЕДЫ, УЖИНЫ И ТАНЦЫ…» (А.С. Грибоедов)

Прочитав інформацію про цю подію і стало дуже сумно. Таким повіяло совєтським духом… Як і двадцять, тридцять чи сорок років тому зїхалися гарно вбрані тітки і пихаті дядьки, так звані «очільники освіти», та й вирішують як ту освіту реформувати. Реформатори, Карл… Аякже. Приїхати за бюджетні кошти на два дні до Харкова, кілька годин посидіти й поговорити, кілька разів добряче повечеряти, пообідати і поснідати та й поїхати знову додому. І до чого домовилися після такої ради: «Задрав штаны бежать за комсомолом». Скільки я відсидів на таких нарадах — не перерахувати. Але не памятаю жодної, яка б дала якісь результати. Упевнений, що так буде і цього разу. Ну якщо вже так було потрібно великим «очільникам освіти» щось сказати меншим, невже не можна це зробити з допомогою сучасних інтерактивних технологій?. Розумію, що це не ТЕ.. Бо інтерактивні технології не передбачають «неформального спілкування», а іншими словами «обедов, ужинов и танцев». Між іншим, пан Табачник також дуже полюбляв проводити в Харкові подібні помпезні зібрання…
А за змістом — іще більш сумно. Закону «Про освіту» та «Про професійну освіту» іще немає. Що насправді буде в останньому варіанті тих законів — не відомо. Але можливі «реформи», або недозрілий плід міністерських чиновників, уже подаються як доконаний факт. Історія з прийняттям та імплемантацією Закону «Про вищу освіту» не навчила нічого. Правду кажуть, що навчити можна лише того, хто хоче… Краще б великі та малі очільники освіти поїхали без попередження та почту до маленьких і великих шкіл та послухали, що люди кажуть про їхні «реформи»… Та зрозуміють просту істину: «РЕФОРМИ РОБЛЯТЬ НЕ ОСВІТНІ НАЧАЛЬНИКИ, А ВЧИТЕЛІ ТА КЕРІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ».