Рейдера НАУ Ісаєнка та його поплічників знеславили на всю країну

 

#НАУвибори

Про прес-конференцію

Безумовно прес-конференція була потрібною. Вона залишила помітний слід в інформаційному полі, зафіксувала те, чого до дикого випадку в Кропивницькому історія виборів у вищих навчальних закладах не знала. Все, що було до цього – дитячі забавки.

Пригадується резонансна історія з виборами на 100-му окрузі у Кіровограді. Місце, мабуть, таке.

На мою думку, бракнуло кількох речей.
1.Забезпечення захисту від підісланих тимчасовою адміністрацією «квакерів». Кілька вмотивованих молодих людей могли б вивести «за шкірку» невиховану гопоту з зали.

2.Мало було конкретики і прізвищ. Крім Ісаєнка є й інші «герої». Їх фото потрібно було передати журналістській громаді. Наприклад, фото пана Я.Жовнірчика, безпосереднього виконавця брудних фальсифікацій, фото і характеристика панів А.Гудманяна, голови ЦВК та О.Запорожця, голови оргкомітету з проведення виборів. Саме вони, а не «хтось і десь» відповідальні за обмеження роботи спостерігачів, за тенденційно підібраний склад дільничних виборчих комісій, за ігнорування прав кандидатів на посаду ректора НАУ. Цих осіб має знати освітянська спільнота і автоматично впізнавати в них фальсифікаторів.

3.На прес-конференцію мали бути запрошені інші кандидати, які зазнали такої ж наруги над собою з боку в.о. ректора НАУ Ісаєнка. Це вже не піар «одного з», це проблема спільна. Задача не просто виявити проблему, а зробити все для того, щоб вона не повторилася в інших університетах під час виборів ректора.

4.Чіткого визначення законодавчих колізій. Вибори ректора університету не підпадають під виборче законодавство! Вони регулюються винятково нормативно-правовою базою вищого навчального закладу. І якщо керівник, який проводить вибори, є особою аморальною, як у нашому випадку, то мало хто може зашкодити його аморальним намірам. Єдина стаття, під яку може попасти керівник і його спільники – ст. 366, «службове підроблення».

5. На прес-конференції прозвучав, але дуже скромно, заклик до Міносвіти з вимогою вчасно втручатися в ситуації, а не чекати, коли під стіни міністерства прийде тисяча-друга обурених його бездіяльністю викладачів та студентів. Цей меседж я б однозначно посилив. Необачні кроки одного конкретного чиновника МОНУ, які й призвели до поглиблення деструкцій в НАУ, на жаль, лягають неприємним іміджевим тягарем на плечі Міністра, яка відповідає за все, що робиться в галузі.

У колективі неоднозначно поставилися до самого факту виходу на прес-конференцію проректора, який перейшов у опозицію. Усі усвідомлюють, що його звільнення лише питання часу. Але Valery Chepizhenko відтепер має усвідомити те, що опинився у човні, в якому разом з ним і Iwan Dudnik і Aleksandr Korchenko і Микола Кулик, а також інші патріоти університету, з якими ще вчора були по різні боки барикад і які набагато раніше відчули що таке беззаконня.

Біда, як і небезпека, об’єднує. А це робить нас сильнішими. І зубастішими)