Совсун, Шаров – зловісні тіні Квіта над вищою освітою України

Сергія Квіта, як уособлення сваволі та беззаконня, з тріском «пішли» на благо вітчизняної освіти, проте його поплічники – порушники чинного законодавства України, залишилися й продовжують робити свою чорну справу. Але по порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, визначені Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України» від 16 жовтня 2014 року № 630.

Крім того, повноваження МОН щодо формування й розміщення державного замовлення врегульовано Законом України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» від 20 листопада 2012 року № 5499-VI, та постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» від 15 квітня 2013 року № 306 та «Про затвердження Порядку розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» від 20 травня 2013 року № 363.

Зауважимо, що жодним з вказаних вище законодавчих та інших нормативно-правових актів до компетенції Міністерства освіти і науки України не віднесено затвердження переліку профільних спеціальностей (спеціалізацій) вищих навчальних закладів, за якими може здійснюватись набір здобувачів вищої освіти за державним замовленням.

Проте у свій час Сергій Квіт разом із своєю соратницею Інною Совсун завбачливо прописали майбутній підхід до планування державного замовлення в «Умовах прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2016 році», затверджених наказом МОН від 15 жовтня 2015 року № 1085. Зокрема, у п. 4 розділу ІІ. «Організація прийому до вищих навчальних закладів» читаємо: «МОН до 01 червня затверджує перелік профільних спеціальностей вищих навчальних закладів незалежно від підпорядкування, крім вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання) та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, за якими може здійснюватись набір за державним замовленням» (виділено нами).

І ось на офіційному сайті МОН з’явився проект наказу «Про затвердження Переліку профільних спеціальностей вищих навчальних закладів». Відповідно до цього документа, Міністерство, перевищуючи свої повноваження, намагалося затвердити Перелік профільних спеціальностей та окремих спеціалізацій вищих навчальних закладів, за якими може здійснюватись набір здобувачів вищої освіти за державним замовленням у 2016 році.

Сосун та Шаров - квит марионетки

У випадку затвердження цього Переліку, сформованого директором департаменту вищої освіти Олегом Шаровим в «ручному» режимі за «настановами» першого заступника міністра Інни Совсун (а саме її «вуха сторчать» за цим проектом наказу), обсяг державного замовлення, а отже – обсяг державного фінансування кожного вищого навчального закладу визначався би не його здатністю готувати фахівців відповідно до положень нормативних документів та вимог ринку праці, а зовсім за іншими критеріями, які відомі лише пану Квіту, пані Совсун та пану Шарову.

Цілком зрозуміло, що проект цього наказу викликав бурю критики як у вищих навчальних закладах, так і у авторитетних фахівців з питань освіти, зокрема, у першого заступника Голови профільного комітету Верховної Ради О.Співаковського, тому й був швидко знятий із сайту МОН. Адже він суперечить Конституції та законам України.

«Кавалерійська атака» команди «вчорашнього дня» на законодавство України була зірвана. А освітянська громада отримала від Совсун та Шарова чіткий сигнал: ці керівники МОН оговталися після звільнення Квіта з посади і прагнуть продовжувати впроваджувати його «генеральну лінію».

Безумовно, їхньою метою є не розвиток вітчизняної вищої освіти, а задоволення власних інтересів і, головне на даному етапі, – дискредитація Міністра Лілії Гриневич, яка зараз вимушена багато часу займатися «розгрібанням авгієвих стаєнь» після дворічного «хазяйнування» Квіта та його «молодої команди».

Те, що Квіт та його поплічники не здалися і взяли курс на дискредитацію Міністра Лілії Гриневич, свідчить поведінка пана Шарова – голови комісії МОН, створеної наказом Міністра для вивчення ситуації, викликаної порушенням норм чинного законодавства теперішньою тимчасовою адміністрацією Національного авіаційного університету, зокрема, незаконним звільненням працівників та невиконанням рішень судів щодо їх поновлення.

Шаров

Відбулося вже три засідання зазначеної комісії. При цьому освітянській спільноті кинулася в очі (ведеться он-лайн трансляція засідань), на перший погляд, дивна поведінка пана Шарова, його упередженість щодо порушених прав постраждалих від сваволі та беззаконня теперішньої адміністрації університету. Протягом усіх засідань пан Шаров «тягнув час», намагався спрямувати роботу комісії в бік розгляду дріб’язкових деталей, не бажав визнавати очевидні та доведені факти, зокрема, факти невиконання адміністрацією університету рішень судів щодо поновлення незаконно звільнених, причому, обов’язкових для негайного виконання, тощо.

Шаров, призначений на свою посаду ще Квітом, намагається, ймовірно, догодити своєму колишньому шефові. Складається стійке враження, що він прагне «спустити на гальмах» розгляд питання щодо незаконних управлінських рішень теперішньої адміністрації університету. І це – не просто позиція чиновника-бюрократа. Це – позиція непорядної людини, яка весь драматичний для Національного авіаційного університету період добре знала, що відбувається в ньому.

Свою непорядність та підступність Шаров виявив ще раніше, коли, перевищуючи свої повноваження, підписав в якості директора департаменту вищої освіти необ’єктивний, «липовий» висновок щодо відсутності необхідної професійної кваліфікації у доктора економічних наук, професора Сергія Смерічевського для обіймання ним посади завідувача кафедри. Цим висновком потім «козиряли» в суді представники теперішньої адміністрації університету, хоча це їм і не допомогло. Адже рішенням суду Сергій Смерічевський має бути поновлений на свїй посаді як незаконно звільнений.

Пан Шаров дійшов вже до того, що по-хамськи повівся з членом комісії, ректором НТУУ «КПІ» академіком Михайлом Згуровським, коли той зауважив, що комісія відходить від суті поставлених питань і в очевидній ситуації щодо невиконання рішень судів теперішньою адміністрацією НАУ фактично «підставляє» Міністра Гриневич. На що Шаров відповів, що «то – Ваші інсинуації». Звідки така сміливість та нахабство у пана Шарова? Невже отримав якусь індульгенцію від своїх поплічників Квіта і Совсун? І це – керівник департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки?!

Зараз до засідань комісії МОН, які транслюються в режимі он-лайн, прикута увага освітян, без перебільшення, всієї країни. Адже події останніх місяців свідчать про те, що наша держава перебуває на перехресті. Питання стоїть так: або суспільство знайде в собі сили і волю очиститися від скверни, від «квітів», «совсунів» «шарових» та їм подібних і Україна отримає шанс на своє існування та розвиток, або вона зникне як держава. Зникне і освіта, іншого не дано.

Але за майбутнє (і держави, і освіти) треба боротися і боротися кожному. Подивіться, як «квіти», «совсуни», «шарови» нахабно, не соромлячись, практично, нічого не приховуючи, все висмоктують з держави, як вони чіпляються за свої крісла-годівниці.

Перебуваючи на своїх високих посадах, вони роблять «чорну» справу, яка має всі ознаки загрози національній безпеці. Адже ці пройдисвіти своїми «діяннями» розбещують та руйнують, у першу чергу, майбутнє нашої держави – юні студентські душі, вливаючи в них отруту правового нігілізму, лицемірства, дволикості, підлості, жорстокості, жаги наживи за будь-яку ціну.

Самі вони, як свідчить поведінка Квіта під час «чіпляння» ним за своє крісло-годівницю, зі своїх посад не підуть. Треба, нарешті, кожному мати гідність. А гідність полягає в тому, щоб не тільки мати власну думку і висловлювати її вдома на кухні, але й мати бажання та сміливість її захищати.

А час працює не на «квітів», «совсунів», «шарових». Демагогія, пусті гасла, ліцемірство вже не пройдуть!

Совсун, Шаров – зловісні тіні Квіта над вищою освітою України