«Врятувати» рядового в.о ректора НАУ Ісаєнка може тільки НАБУ

 НАУ Ісаєнко скандал

Врятувати рядового Ісаєнка? #НАУвибори #НАБУ

Важко собі уявити в європейській правовій державі більшого беззаконня, ніж пережили авіатори протягом крайніх майже чотирьох років. Перипетії навколо багатостраждального колективу НАУ спонукають до певних асоціацій. Наприклад з сюжетом геніального фільму Спілберга, де на олтар Закону приносять життя і каліцтва заради чогось вищого, людяного, морального. То про історію рядового Райана, але аж ніяк не про наше освітянське сьогодення.
У нас високий чиновник вирішив за будь-яку ціну врятувати випадкового, але «свого» призначенця, рядового «академіка вищої школи» В.Ісаєнка. Може хтось і проопонує мені, закинувши тезу про вже оголошені вибори ректора, але дозволю собі навести кілька фактів на захист свого припущення.
По-перше, вибори не оголошувалися понад 900 днів, що є ганебним фактом для Міносвіти. За цей час майно і кошти університету розграбовувалися кількома хвилями призначених ним «зальотних». Навіть якщо взяти один лише факт зникнення з балансу університету цілого комплексу будівель по вул. Вітряні Гори, то принаймні тюремне ув’язнення було б найтолерантнішим покаранням керівника, який допустив крадіжку державного майна і приховав її факт. Не говорячи вже про руйнування цілого корпусу задля звільнення місця під «висотку». А як вам підготовка пілотів без освітньої ліцензії (ви б довірили своє життя пілоту без ліцензії?! А пілоту, який навчався підпільно!?)? Чи збитки на 104 мільйони, виявлені аудитом? Чи закупівля літаків за завищеною майже вдвічі ціною? Інші «дрібнички» на десятки мільйонів гривень не будемо навіть згадувати. А Міністерство цього вперто не помічає.
По-друге: підозрілим виявився факт оприлюднення наказу про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора НАУ через три тижні після його підписання, а також призначення незрозумілої «громадської комісії», яка має «спостерігати» за виборами ректора університету, але існування і повноваження якої не прописані законодавством.
По-третє. Нещодавно перший заступник голови профільного комітету ВР України О.Співаковський поінформував освітянську спільноту про те, що в.о. ректора НАУ В.Ісаєнко був додатково включений «як досвідчений фахівець» до складу робочої групи з підготовки комплексного законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту». Напрочуд дивне рішення! Можливо, вкотре В.Ковтунець посприяв, або хтось із колег депутатів, але скоро за це ініціаторові буде однозначно соромно.
Правоохоронці уже зацікавилися оборудками з майном та коштами університету. Покарання за кримінал вже наздоганяє своїх «героїв». І в цьому випадку «прохачам» з мандатами чи при посадах слід замислитися і про власну репутацію, і про репутацію політичної сили, яку вони представляють.
По-четверте. У січні адміністративний суд Києва повернувся до розгляду позовів до Міносвіти і про незаконність штатних розписів, підписаних «на коліні» В.Ковтунцем, що стало підставою для чергової хвилі звільнень, і про бездіяльність у питанні оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора НАУ. Закиди, що дотримання законодавства є функціоналом держсекретаря не приймаються, оскільки він був призначений пізніше. А до того часу Міністр кілька місяців спостерігала за роботою призначеної нею ж комісії МОНУ і проігнорувала всі її висновки.
Але найнебезпечнішою є ще одна похідна від незаконних забав, які мають на меті проштовхнути «своїх» за будь-яку ціну. Мова йде про створення законодавчої бази під такого роду аферу. А саме про наміри через зміни до Закону «Про вищу освіту» ввести посади фінансового секретаря, який призначається Міносвіти та легалізувати «наглядові ради» університетів з широкими повноваженнями.
Уявімо собі, що фінансовим секретарем, наприклад, КПІ призначається, скажімо, Майснер, який два роки «фінансово добивав» НАУ. І він, наприклад, не погоджується з політикою академіка М.Згуровського, як демонстрував це під час засідань комісії по НАУ, не вважає за потрібне ділитися з ним станом фінансових справ, спрямовує гроші винятково на закупівлі, бо про науку і навчальний процес має досить примарне уявлення.
Або ще одна ситуація. Наприклад, обирають шановного О.Співаковського ректором одного з університетів, а йому навздогін, як злий жарт, присилають фінансовим секретарем вічно підслідного проректора НАУ Шульгу, який заклопотаний винятково відкупом від кримінального переслідування.
А подібного добра з «ефективних кадрів» у НАУ за кілька останніх років накопичилося стільки, що вистачить на половину університетів країни!
З «наглядовими радами», які за проектом мають фінансуватися з бюджету університетів, ще веселіше. Їх планують централізовано призначати «зверху» за принципом: купку членів від міністерства, дрібку від ВР України, жменьку від «придворних експертів». Таке ярмо на шию університетам, на думку авторів законопроекту, ощасливить їх колективи.
Насправді мова йде про свідоме сприяння корупції, про її узаконеність. Можна лише уявити собі черги з бажаючих дорватися до бюджетів університетів, до наповнення яких вони не доклалися. Безумовно, буде заступник міністра, який рекомендуватиме «своїх» на посаду, буде депутат з профільного комітету, який лобіюватиме «своїх» до наглядових рад, які можуть, за проектом, і не затвердити обраного прямим таємним голосуванням керівника університету, а внести Міністрові на затвердження зовсім іншу особу. Та й «призначена громадськість» порекомендує якогось «експерта», і обов’язково без жодного дня досвіду роботи у вищій школі, а то й без освіти.
У цьому випадку ми можемо стати свідками порушення засадничих норм Закону України «Про вищу освіту», які гарантують автономію вищого навчального закладу, прозорість виборчих процесів, пріоритетність думки колективу. А якщо будуть введені пропоновані зміни, то на автономії університетів буде поставлений хрест. Таку «новацію» можна порівняти, скажімо, з поверненням до 11-річної освіти, чи виходу з Болонського процесу, або, не приведи Господь, з легалізацією «червоної ручки» у початковій школі.
Чи може за таке проголосувати Верховна Рада? Може. Більшість депутатів приймають рішення не читаючи, не тямлячи, при масовому кнопкодавстві. Тут спрацьовує принцип «кідалова на довєрії». Комітет проштовхує, а зал підтримує. Врахуймо при цьому ситуацію скорого закінчення каденції сотень профнепридатних депутатів. Вони масово можуть увійти до складу наглядових рад і стати «на довольствіє» колективів.
І все це заради того, щоб врятувати на посаді керівника Національного авіаційного університету такого собі Ісаєнка, за яким тягнеться довгий кримінальний шлейф і який почав вже ходити на допити? Чи не занадто дорого коштують вітчизняній вищій школі приватні інтереси жалюгідної купки високопоставлених ділків від освіти? Не заради чогось людяного та морального, а заради десятків гектарів «золотої» київської землі, які ще поки належать колективу Національного авіаційного університету.

Фото Ярослава Козачка.
Фото Ярослава Козачка.
Фото Ярослава Козачка.
Фото Ярослава Козачка.
Комментарии
Bondareva Olena
Bondareva Olena Фінансові секретарі та кишенькові наглядові ради — це каюк університетам. Університетська спільнота не має цього допустити😮

Ісаєнко банкрутує НАУ

Головна

Ісаєнко зі своєю «командою» банкрутує НАУ Ісаєнко зі своєю «командою» банкрутує університет… Напередодні  свят друзі передали мені фотки з сторінки  …

Зі свого досвіду та з незаангажованої оцінки відповідально заявляю, що нові «реформатори» НАУ та Ісаєнко як управлінці нагадують туземців, які намагаються керувати літаком в нештатній ситуації

Головна

Sana Kec Уже вкотре інформаційний простір вибухає люттю щодо дій в.о. ректора НАУ В. Ісаєнка. Комусь, відірваному від годівниці НАУ, …

Напередодні Новорічних свят колектив НАУ поніс чергову втрату – Ісаєнко ініціював підписання наказу про ліквідацію Авіакосмічного ліцею НАУ

Головна

Yaroslav Kozachok  Чергова втрата колективу #НАУвибори Напередодні Новорічних свят колектив НАУ поніс чергову втрату – Ісаєнко ініціював підписання наказу про ліквідацію …